Ремарк22 червня 1898 року народився один із найвідоміших письменників минулого століття – Еріх Марія Ремарк. Йому вдалося без прикрас описати Першу світову війну в романі «На Західному фронті без змін» і стати відомим на увесь світ завдяки своїй чесності, безстрашності і характерному стилю.

Народився письменник Еріх Пауль Ремарк 22 червня 1898 року в провінційному містечку Оснабрюк, на північному заході Німеччини (земля Нижня Саксонія), в багатодітній сім'ї палітурника, власника невеличкої книгарні Петера Франсуа Ремарка і Анни Марії Шталькнехт. Проте в 1918 році, після смерті матері, вшановуючи її пам'ять, змінив своє ім'я на Еріх Марія Ремарк.

У домі Ремарків завжди було багато книжок і вже в ранньому віці хлопець захопився літературою. Крім того, зі шкільних років займався музикою й малюванням та мріяв пов'язати своє життя з мистецтвом або стати письменником. Проте батько наполягав на тому, щоб син став учителем.

У 1915 році юнак вступив до католицької вчительської семінарії, але закінчити її не зміг: у 1916 році, під час Першої світової війни, пішов добровольцем до війська. 31 липня 1917 року Еріха було тяжко поранено. Юнак перебував у шпиталях аж до кінця жовтня 1918 року.

У червні 1919 року Е. М. Ремарк отримав диплом про закінчення вчительської семінарії. Проте, змінивши багато різних професій, зупинив свій життєвий вибір на журналістиці, де здобув цінний і такий необхідний письменникові досвід.

     Еріх Марія Ремарк описував у книгах події власного життя – досвід війни у вісімнадцятилітньому віці, повернення і травми нового пристосування до мирного життя.

У творах Е. М. Ремарк не завжди мав рацію, проте завжди був чесний і писав добрі, правдиві книги, що доходили до серця людини. Він не писав для вибраних, він старався писати для всіх, і багато хто його розумів. Тому, що писав він не лише дохідливо, а й сильно, талановито. Усе це й забезпечило Ремаркові його місце в мистецтві наших днів.

«На Західному фронті без змін» – перший твір Ремарка, що став його найбільшим успіхом, несподіваним, небаченим, небувалим, успіхом, якого він ніколи вже не досягав, до якого навіть ніколи вже не наближався.

Колишній гімназист, колишній солдат, невдалий шкільний учитель, який торгував надгробками, випробовував автомашини і тільки недавно почав робити скромну кар'єру в журналістиці, одного дня, після видання своєї книги, прокинувся відомим і досить заможним, майже багатим.

Протягом першого року після виходу в світ тираж роману в Німеччині сягнув понад мільйон двісті тисяч примірників, переклади в інших країнах світу довели це число до п'яти мільйонів. Якби наприкінці 20-х років ХХ століття поняття «бестселер» уже ввійшло в ужиток, «На Західному фронті без змін», поза сумнівом, назвали б «бестселером».

Незважаючи на шалений успіх роману, в автора виявилося багато противників як серед пронацистських кіл, так і серед демократичних. У 1931 році письменника номінували за цей твір на Нобелівську премію, але через спротив з боку різних політичних сил Німеччини нагороди Ремарк не отримав.

Еріх Марія Ремарк писав про війну. І не випадково через десятиріччя після її закінчення.

Насамперед, Перша світова війна була дійсно першою і вдарила на погляд мільйонів її учасників, наче грім з ясного неба. Поряд з особливостями історичними, політичними не останню роль відігравали й особливості суто воєнні.

Війна 1914-1918 років була переважно позиційною. Армії не вели широких наступальних операцій, не маневрували; вони роками не залишали розгрузлих глинистих окопів. Захоплення гектара занедбаного кукурудзяного поля видавалося за велику перемогу. Заради того, щоб відстояти п'ять-шість напівзруйнованих халуп у Фландрії, не шкодували покласти цілу дивізію. Мізерність стратегічних завдань здатна була позбавити віри навіть ура-патріотів: їх розчаровувала наймонотонніша, найнудніша в світі м'ясорубка. В очах сучасників її доконала кричуща, по-своєму мало не трагічна відсутність романтики.

Усе це разом узяте й породило те специфічне явище, яке почали іменувати літературою «втраченого покоління». Еріх Марія Ремарк став одним із письменників цього напрямку.

Відомо, що термін «втрачене покоління» ввійшов у широкий вжиток майже випадково, з легкої руки Хемінгуея. Письменників, які до цього покоління належали, насамперед цікавила не війна як така, не її характер, не її причина, а що вона зробила з людиною. Біль і душевне сум'яття цих людей передавали у своїх творах письменники, які на власні очі бачили пекло війни.

Твори Ремарка про війну – це сповіді, подані у формі репортажів, і репортажі, що є, власне, сповідями, своєрідні химерні сплави того й того. Оповідь у таких творах ведеться найчастіше від першої особи, від особи героя, який, проте, страшенно схожий на самого автора, переймає в нього риси характеру  і багато фактів біографії.

За часів, коли Німеччиною правив Гітлер, Е. М. Ремарк опинився у вигнанні, прийнявши це рішення цілком свідомо і добровільно. Він жив із 1931 року в Швейцарії, у власному будинку над озером Лаго Марджоре.

У нацистській Німеччині Еріха Марію Ремарка звинуватили у пацифізмі. Офіційний орган нацистської партії надрукував «Книжковий індекс» з переліком книжок, неприйнятних для режиму. У тому переліку був і Ремарк. Після того як у 1933 році відбувся нацистський переворот, почалося публічне спалення книг Еріха Марії Ремарка.

У 1938 році письменника було позбавлено громадянства Німеччини. У 1937 році, перебуваючи на кінофестивалі у Венеції, Еріх Марія Ремарк познайомився з німецькою кінозіркою Марлен Дітріх. У долі письменника ця харизматична жінка відіграла особливу роль, а їхній роман став легендою Голлівуду, куди вони разом виїхали в 1939 році. Життєві шляхи митців розійшлися, але впродовж багатьох років емоційний та вразливий Ремарк зберігав почуття до Марлен та страждав через розрив їхніх стосунків. До кінця його життя вони продовжували листуватися.

У Сполучених Штатах письменник був не як утікач, швидше, як гість. Він мав популярність в американського читача ширшу, ніж дехто із значніших постатей тодішньої німецької літератури. Його видавали, з ним укладали контракти в Голлівуді, і матеріально він був забезпечений.

У 1947 році митець отримав громадянство США. Проте Америка, яка на довгі роки прихистила письменника, так і не стала для нього рідною.

У 1954 році Еріх Марія Ремарк повернувся до Європи. Щоправда, не на батьківщину, а в Швейцарію, де й жив аж до смерті – до 25 вересня 1970 року.

Наприкінці 1940-х років у Ремарка виникли проблеми зі здоров'ям. Він захворів на синдром Меньєра, який посилювався депресією. У 1960-х роках здоров'я у письменника погіршилось. Його переслідували депресії, а в жовтні 1963 року стався тяжкий інсульт. Параліч рук, парез обличчя, мозкові порушення зробили його інвалідом. Завдяки старанням лікарів наслідки інсульту вдалося пом'якшити.

Упродовж усього свого життя письменник залишався вірним обраній темі – боротьбі людини із зовнішніми обставинами.

До річниці письменника наукова бібліотека ХНУМГ ім. О. М. Бекетова презентує віртуальну виставку «Еріх Марія Ремарк. Поки людина не здається, вона сильніша від своєї долі».


Подаруй бібліотеці книгу - поділись мудрістю

Сохранить

ElibUkr 01

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Головне управління статистики в Харьківській області

Підводні технології

schedule

Графік роботи

Цифровий репозиторій

Електронний каталог

Перейти на сайт ХНУМГ


Дистанційне навчання

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

fileadmin images images for publications UBA logo prozrachnoe

Сохранить