Олесь Гончар прожив 77 роки і це були роки творчого горіння й неспокою. Твори письменника читатимуть завжди, бо всі вони про найважливіше, найактуальніше, найболючіше. І разом вони немов би є однією величезною книгою-епопеєю про війну і мир, людину, Україну, український народ. Його твори вийшли за межі суто літератури, вони стали частиною нашого життя. Голос Олеся Гончара на захист України і її талантів, як найціннішого скарбу, завжди звучав всесильно.
Як громадський діяч, мужньо відстоював він ідеали демократії і незалежності України, брав участь у І Всесвітньому з’їзді "Зеленого світу", виступав на І з’їзді Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка і благословляв його на подвижницьку діяльність по відродженню нашої духовності. Письменник стояв біля витоків РУХу, підтримував голодуючих студентів у жовтні 1990 р.
Йому першому серед письменників Незалежної України було надано почесне звання "Інтелектуал світу 1993 року". Олесь Гончар був великим Українцем, совістю нашої нації, вірним, люблячим сином своєї країни. За десять днів до відходу у Вічність – 4 липня 1995 року – відмітив: "Дякую Богові, що дав мені народитися українцем". "... Бережіть Україну", – заповітно прошепотів він на останній путі у Вічність.
До Вашої уваги наукова бібліотека ХНУМГ ім. О. М. Бекетова пропонує переглянути цікаві факти з життя та творчості народного письменника, прозаїка, літературного критика, політика та громадського діяча Гончара Олеся Терентійовича.
