29 листопада 1778 року в селі Основа (нині територія Харкова) народився Григорій Квітка-Основ’яненко. Завдяки йому українська нація отримала повноцінну літературну прозу, що створила фундамент для класичної української літератури, на якому згодом виросли твори Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського.
Наукова бібліотека ХНУМГ ім. О. М. Бекетова знайомить вас з найцікавішими фактами про письменника.
Ще немовлям маленький Григорій внаслідок хвороби утратив зір. Ні лікарі, ні знахарі нічого не могли вдіяти, та у 6 років хлопчик раптом прозрів. Мати повезла його на прощу до чудотворної ікони Озерянської Божої Матері, за 30 км від Харкова. У храмі хлопець раптом спитав: “Матусю, а що то за образ?” “Хіба ж тобі видно?” – здивувалася мати. “Так, мені розвиднілося”, – відповів хлопчина.
Цікаво, що в свої 27 став послушником Старо-Харківського Преображенського монастиря, що знаходився за 8 км від Харкова, та збирався постригтися в ченці. Але ченцем він так і не став.
Якщо “Енеїда” Котляревського показала, що українська мова ідеально підходить для написання літературних творів, то Григорій Квітка першим створив повноцінний жанр епічної прози, змусивши світ зачитуватися нею вже 300 років, перекладати його повісті, водевілі і історичні розповіді про Україну на десятки мов світу.
Він є автором перших серйозних художніх творів, написаних літературною українською мовою. Своєю творчістю Квітка-Основ’яненко змусив замовкнути останніх скептиків у середовищі інтелігенції Російської імперії, які вважали до цього часу українську “народну” мову непридатною для повномасштабної літературної творчості, за винятком хіба що жартівливих творів.
Найвищими ж досягненнями Квітки-Основ’яненка вважаються комедія “Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе”, яка за сюжетом і характером персонажів передувала появі “Ревізора” Гоголя, соціально-побутові комедії “Сватання на Гончарівці” та “Шельменко-денщик”, а також невмируща “Конотопська відьма”.
Його твори одними з перших репрезентували українську літературу не тільки в колишній Російській імперії, а й в Європі.
Як громадській діяч Квітка-Основ’яненко брав участь у підготовці та відкритті Харківського університету, обіймав посаду директора Харківського театру, брав участь майже у всіх важливих освітньо-культурних починаннях, зокрема, був ініціатором видання журналу “Украинский вестник”, альманахів “Утренняя звезда” і “Молодик”, першої збірки українських прислів’їв і приказок.
