Всі неодноразово чули, нам кожного разу нагадують етикетки на пачках сигарет про небезпечність та шкідливий вплив тютюнопаління на здоров’я курців та його оточення.
Наукова бібліотека ХНУМГ ім. О. М. Бекетова пропонує ознайомитися з історією тютюнопаління в різних країнах та представляє віртуальну виставку.
Куріння тютюну має майже 500-річну історію. У 1492 році іспанська флотилія, на чолі з Христофором Колумбом, припливла до невідомого острова, який вони вважали східним берегом Індії. Європейців вразив вигляд аборигенів, які випускали з рота дим, після того як втягували його з рулонів скрученого тютюнового листя. Ці рулони іспанці називали „сигаро”. Куріння було невід’ємною частиною релігійних церемоній аборигенів. Вони вдихали дим і випускали його через ніздрі до тих пір, поки з ними не починав спілкуватися „Великий Дух”. Коли експедиція повернулась додому, то серед багатьох дивовижних подарунків, привезених з Нової Землі, було і листя тютюну.
Європа в різний час по-різному ставилася до тютюну і куріння. Спочатку цій рослині приписували дивовижні цілющі властивості. Наприклад, французький посол Жан Ніко (від його імені походить слово „нікотин”) приписав нюхання тютюну французькій королеві, як засіб від головного болю. В Англії, під час епідемії чуми, тютюн заставляли курити для профілактики.
У 1571 році іспанський лікар Ніколас Мондарес написав книгу про цілющі властивості тютюну, в якій описав 36 хвороб, від яких лікує тютюн. Через 17 років, житель Вірджинії Томас Харрієт почав пропагувати щоденне паління тютюну, як шлях до загального оздоровлення організму. Проте він сам помер від раку.
Проте йшов час, і люди стали помічати негативну дію тютюну, особливо те, що він викликає залежність. В різних країнах почалися заборони на куріння.
Наприклад, в 1680 році король Франції Людовік ХІІІ видав наказ, згідно з яким торгівля тютюном дозволялася виключно аптекарям. В цьому ж році в Туреччині вийшов закон султана Мурада IV про смертну кару за куріння. Там за цей злочин саджали на кілок.
В Англії в XVI столітті курцям відрубували голови і виставляли їх на площі з люльками в роті. В Персії — виривали ніздрі.
В Італії вживання тютюну вважалося диявольською звичкою і курців відлучали від Церкви. А одного разу був випадок, коли п’ятьох монахів, яких звинуватили у курінні, замурували живцем у стіну, як урок для нащадків. У Царській Росії до тютюнопаління ставилися також негативно. Особливо після того як у 1634 році, внаслідок паління, згоріла дерев’яна Москва.
Цар Олексій Романов наказав катувати тих, у кого був знайдений тютюн, бити батогом на “козі” до тих пір, поки не скажуть, де взяли бісівське зілля. В інший період історії курцям відрізали носи і відсилали на каторгу до Сибіру.
Амністію для тютюну ввів цар Петро I, після поїздки до Голландії. Відтоді справа вирощування тютюну стала державною і оскарженню не підлягала.
В Україні до тютюну відношення було також лояльне. Лише згадайте слова з пісні: „А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться”. Навряд чи користь від тютюну в поході або на війні була великою, але життя не одного козака він загубив.
Оноре де Бальзак писав: “Тютюн приносить шкоду тілу , руйнує розум, отуплює цілі нації”, а через 100 років після Бальзака в XX столітті фашист Адольф Гітлер, пояснював своїм підлеглим принципи окупаційної діяльності на Сході: “Для них, для слов’ян, жодних щеплень, жодної гігієни. Лише горілка і тютюн”.
