Щороку в четверту суботу листопада Україна згадує одну з найжахливіших сторінок своєї історії – Голодомор. Це день скорботи і пам'яті про мільйони українців, життя яких забрав штучно створений голод. Кожного року в цей день у вікнах запалюють свічки – як символ пам’яті, скорботи і надії, що подібне ніколи більше не повториться.
Голодомор 1932-1933 років, навмисно організований радянською владою, був актом геноциду українського народу. Влада використовувала голод, як зброю проти тих, хто намагався захистити свою землю, культуру і традиції. Відчуження селян від своїх наділів, колективізація, насильницьке вилучення зерна й продуктів харчування – усе це призвело до масштабної трагедії. Мільйони людей залишилися без їжі, а вижити в умовах таких жахливих обмежень було майже неможливо.
Сьогодні ми знаємо про жахіття Голодомору завдяки багатьом свідченням тих, хто вижив. Ці розповіді – болісні, важкі для читання й розуміння. Вони передають жахи того, як люди втрачали своїх рідних, як виснажені матері шукали хоч якусь її для дітей, як діти залишилися сиротами. У кожній такій спогаді чути відчай, страх, біль і людську стійкість перед обличчям смерті.
День пам'яті жертв Голодоморів – це важливе нагадування для кожного з нас про цінність людського життя, єдність і відповідальність перед майбутнім. Запалена свічка є нашою обіцянкою пам'ятати, захистити свою історію і зробити все можливо, щоб трагедії минулого ніколи не сталося.
Наукова бібліотека ХНУМГ ім. О.М. Бекетова пропонує до вашої уваги підбірку книг - свідчення, які описують жахливі події Голодоморів.
