Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910) — письменник, вчений, публіцист, громадський діяч народився в родині збіднілих дрібнопомісних дворян на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки Харківського району Харківської області. З раннього віку проявляв інтерес до книжок та навчання. Попри заборону навчатися українською, уже в підлітковому віці почав писати вірші, перекладати, вивчати історію та фольклор рідного краю.
Через політичні переконання і читання забороненої літератури у 16 років був заарештований і відбув кількамісячне ув’язнення. Згодом здобув фах учителя і присвятив себе народній освіті, працюючи в сільських школах, розробляючи підручники, читаючи лекції, організовуючи бібліотеки.
Борис Грінченко — один із фундаторів українського словникарства, автор і упорядник чотиритомного «Словаря української мови» (1907–1909), який досі вважається визначним внеском у розвиток українського мовознавства.
Він активно працював у «Просвіті», редагував журнали, писав публіцистичні статті, займався видавничою справою. Підтримував розвиток української мови в школі та науці, закликав до духовного єднання українців.
Іменем Бориса Грінченка названо Київський університет, а його творчість — це поєднання літературного таланту та глибокого патріотизму, що надихає українців і сьогодні.
