"Втративши мільйони життів, Україна у минулому
столітті довела: ми є нацією, яку не можна
підкорити навіть тотальним голодом. Засвітіть
сьогодні свічку і поставте на своє вікно,
вшановуючи пам'ять загиблих."
В. Зеленський
Головною причиною голодомору 1921-1923 рр. були наслідки політики “воєнного комунізму” – тих примусових методів, за допомогою яких більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель, незважаючи на неврожай, який охопив у 1921 р. південні, степові райони України.
Голодомор 1932-1933 рр. був наслідком колективізації, хлібозаготівель та інших проявів сталінської економічної політики в Україні - це була свідомо заподіяна акція. Постраждали як українці, так і інші етнічні групи, що мешкали на території УРСР і вважали Україну своєю Батьківщиною.
Як повідомляє Юрій Шаповал, професор і доктор історичних наук, специфікою України було те, що вона разом з Північним Кавказом поставляла більше половини виробленого в СРСР зерна. У Кремлі вважали, що в Україні є великі запаси зерна, які ховаються від держави колгоспами і селянами-одноосібниками.
У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 р. організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят.
З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й навіть, квашені огірки, капусту та помідори, залишаючи людей приреченими на голодну смерть.
За розпорядженнями Москви, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув’язнення і розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій (закон про «п'ять колосків»).
Терор голодом діяв в Україні протягом 22 місяців. За цей час жертвами Голодомору могли стати від трьох до 10 млн українців. Точна кількість жертв невідома через свідому заборону на ведення статистики смертності. Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області - теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська.
2006 року Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу.
