«Втративши мільйони життів, Україна у минулому
столітті довела: ми є нацією, яку не можна
підкорити навіть тотальним голодом. Засвітіть
сьогодні свічку і поставте на своє вікно,
вшановуючи пам'ять загиблих»
В. Зеленський
Причиною голоду 1946-47 років стала сукупність факторів, серед яких страшна посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення постачання продовольства із США в рамках ленд-лізу. А також – показове рішення Радянського Союзу відправляти зерно країнам Східної Європи, які теж постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму.
Жителі Бессарабії, Східної і Центральної України їхали у західні регіони тодішньої УРСР, де ще тільки починала набирати обертів колективізація і діяло українське підпілля. Не одного голодного втікача взимку і весною 1947 року врятували жителі міст і сіл Західної України.
Утікачів від голоду на Львівщині і Тернопільщині називали «мішечниками», у селах Івано-Франківщини та Чернівеччини – «торбешниками». Їх було видно одразу: втомлені, худі, голодні, із мішком чи торбою через плече. Вони діставались у міста та села Західної України різними шляхами, переважно залізницею. Люди ховалися у вагонах із вугіллям від підрозділів НКВС, які не пропускали втікачів зі Сходу, бо, мовляв, «в СРСР голоду не може бути», називали їх «провокаторами, які дискредитують комуністичну владу, поширюючи брехню про голод».
За оцінками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України у 1946-47 роках надсмертність в Україні перевищила 700 тисяч осіб, більше чверті жертв – діти до 14 років. Багато свідків штучного голоду 1946-47 років досі живі; стверджували: хто не мав грошей чи речей на обмін – умирав.
Чисельність жертв масового голоду в Україні 1946-1947 рр. досі остаточно не встановлено. Нині науковці продовжують роботу із встановлення кількості загиблих. Однак достовірним залишається факт, що голоду можна було б уникнути, якби замість грабунку селян радянське керівництво надало б їм необхідну допомогу.
«Голодомор був системним та страхітливим геноцидом мільйонів українців тоталітарною радянською владою. Дітей, жінок, і чоловіків морили голодом та страчували лише за те, що вони намагались говорити рідною мовою, зберігати рідну культуру, землю та жити у мирі.» Джастін Трюдо, Прем’єр-міністр Канади.
Другий рік поспіль ми вшанувуємо пам’ять жертв Голодоморів під час повномасштабної війни Росії проти України. Знову проти українців росіяни застосовують геноцидні практики. У цій війні РФ переслідує ту ж мету, що й під час Голодоморів — знищити українську ідентичність і націю.
Пам'ятайте — незнання історії не звільняв від відповідальності.
Наукова бібліотека ХНУМГ ім. О.М. Бекетова підготувала електронну версію книжкової виставки і закликає вшанувати пам’ять про один із найтрагічніших епізодів в історії українського народу, приєднавшись до акції «Запали свічку». Де б ви не були — вдома, в будь-якому регіоні України чи за кордоном, ввечері 25 листопада потрібно запалити вогник у вікні як прояв скорботи за загиблими та віри в Перемогу українців найближчим часом.
